Як обрати свій шлях у професійному світі: види кар’єри, їх переваги, недоліки та кому вони підходять для досягнення успіху

Далеко не завжди незадоволеність роботою пояснюється помилковим вибором професії або організації. Інколи справа – неправильно підібраному тип кар’єри. Наприклад, ви багато років хотіли стати керівником, домоглися свого, але кимось керувати вам тяжко і в глибині душі зовсім не хочеться. Спрацювали чужі нав’язані стереотипи, що бути начальником – це круто, і всім туди треба.

Або ваші батьки – люди науки, і бачать вас продовжувач їхньої справи. А у вас воно не йде, тому що вам набагато цікавіше практична діяльність. Чи ви були ключовим співробітником компанії, цінним фахівцем, але одного разу вирішили, що вистачить годувати «дядька», пора працювати на себе. І вийшли з найму, може, навіть прихопивши з собою технології і бази клієнтів/постачальників. Спочатку справа, начебто, пішов, а потім стало здуватися. І це не дивно – бути хорошим фахівцем у кимось створеній структурі і вільним підприємцем – абсолютно різні ролі.

Щоб уникнути подібних помилок, потрібно розуміти, який тип кар’єри вам підходить.

Види і типи кар’єри

Існує кілька класифікацій, розберемо найбільш відомі.

В залежності від сфери докладання зусиль і форми зайнятості кар’єра може бути

• корпоративна;
• наукова;
• політична;
• соціальна;
• творча.

Корпоративна кар’єра підрозділяється на види:

• вертикальна;
• горизонтальна;
• зигзагоподібна.

Вертикальна – це всім нам відомі сходинки вгору в корпоративній ієрархії: лінійний спеціаліст – лінійний керівник (служби, відділу), якому підпорядковуються лінійні фахівці – керівник департаменту/управління, куди входять кілька підрозділів (і підпорядковуються вже їх керівники), – директор підприємства.

Горизонтальна – це шлях експерта. Спеціаліст розвивається на одному рівні, але все більше занурюється вглиб предметної області. Назва посади при цьому може не змінюватися, але інших стають коло і масштаб його завдань. А може «рости» і сама позиція. Був просто фахівцем, став провідним. Був юристом, став юрисконсультом.

Обидва ці види кар’єри відомі давно. Але в 21 столітті до них додався новий – зигзаг. Людина розвивається у якійсь галузі, стає експертом або керівником, а потім різко змінює посаду, сферу діяльності або професію. І, по суті, починає з нуля. Він падає і в рівні позиції, і в доході, але згодом, освоївшись, починає зростати. Досягнувши піку, він може знову кардинально поміняти траєкторію своєї кар’єри. І таких віражів у наших сучасників за всю їхню професійну біографію може бути чимало.

Корпоративну кар’єру вибирають практичні і обережні люди, яким важливі гарантії, стабільність, статус, зарплата, комфортні умови. Заради цього вони готові підкорятися жорстким правилам корпоративного світу. Їх лякають різкі зміни в кар’єрі – вихід з найму в чисте поле самозайнятості, перехід з великої компанії в стартап, які тягнуть за собою ризики невизначеності і втрати звичного рівня доходу:

• кар’єра наукова і політична говорять самі за себе. Людина або вибирає розвиток у науковому середовищі, стає політичним діячем, депутатом від якоїсь партії;
• соціальна кар’єра – це шлях проходять відомі громадські діячі, активісти якихось рухів (наприклад, екологічного, на захист тварин тощо), волонтери і т. д;
• творча кар’єра передбачає розвиток майстерності та отримання визнання для людей мистецтва: акторів, музикантів, письменників, поетів, художників, режисерів і т. д.

Іноді ми бачимо симбіоз кар’єр. Приміром, творчої і соціальної. Чулпан Хаматова, Дуня Смирнова, Костянтин Хабенський – всі вони відомі не тільки як актори і режисери, але і як громадські діячі, засновники благодійних фондів.

В залежності від провідних мотиваторів виділяють наступні типи кар’єри

1. Статична.
2. Професійна.
3. Творча.
4. Підприємницька.

Статичний тип. Мотив «безпека»

Цей тип вибирають зазвичай люди без особливих амбіцій. Роблять це вони, скоріше, несвідомо, і кар’єрою не вважають. Для них важливі стабільність, чітко окреслене коло завдань та обов’язків, нормований робочий день і психологічний комфорт. До кар’єрного росту вони не прагнуть, бо розуміють, що наслідком підвищення стануть більш високі навантаження, багатозадачність, відповідальність і, можливо, переробки. І навіщо їм цей стрес? Виконання типових шаблонних операцій без перевантажень, авралів і розмитих цілей – ось що їм по душі.

Професійний тип. Мотив «розвиток»

Підходить захопленим своєю справою людей, для яких важливі такі моменти, як зміст самого праці та самореалізація в професії. Застій, рутина і робота від забору і до обіду викликають у них нудьгу і позіхання. І навіть висока зарплата від цього не рятує. Вони щиро вболівають за інтереси справи і прагнуть до постійного професійного розвитку.

Ці працівники часто втупляються в таке протиріччя: з одного боку, тільки гроші їх не мотивують, їм хочеться весь час брати нові висоти в професії. З іншого, для них важливі комфорт, стабільність і дохід, тобто працювати суто за ідею вони теж не готові. Знайти таку роботу, де все це буде поєднано, не завжди можливо. І вони за життя метушаться: то вибирають цікаві завдання, жертвуючи доходом, потім втомлюються зводити кінці з кінцями і переходять туди, де більше платять, але там через півроку їм стає нудно.

Творчий тип. Мотив «покликання»

Для прихильників цього типу найважливіше реалізація відповідно до їх покликання. Саме вони готові з палаючими очима працювати «за ідею», не сильно чіпляючись за гроші і комфорт. Головне для них – щоб була можливість займатися улюбленою справою, створювати щось нове, важливе і потрібне.

Вони не живляться пилком з квітів, немає. Про гроші вони думають, але якщо їм доводиться вибирати між рівнем доходу і цікавою роботою, вони однозначно виберуть друге. А якщо зрадять себе, віддавши перевагу високу зарплату, то з кожним днем їх незадоволеність професійною діяльністю буде наростати і, врешті-решт, приведе до кризи і вигорання.

Цим небайдужим до всього, що відбувається людям не підходить робота по інструкції з чітко окресленим колом завдань. Їм потрібна свобода творити. Вони успішні в створенні нових продуктів.

Підприємницький тип. Мотив «свобода».

Цей тип кар’єри вибирають активні та амбіційні люди, орієнтовані на незалежність і можливість створити щось таке, що викликає повагу і захоплення. При цьому вони зацікавлені у зростанні свого доходу та соціального статусу. Їх не лякає відповідальність, вони готові до викликів і ризику і заради своїх цілей здатні працювати на знос. Їх драйвят складні завдання і можливість запускати і розвивати нові проекти. Страшать рутина і роль гвинтика у великому механізмі. Це не найкращі виконавці. В ідеалі їм потрібно працювати на себе. Компромісні варіанти – керувати проектами або створювати нові напрями діяльності в чужому бізнесі.

Певний тип кар’єри – це назавжди?

Аж ніяк. З роками змінюємося ми самі, і може змінюватися підходящий нам тип кар’єри. Ми краще починаємо чути себе, і нас перестають мотивувати чужі «символи успіху». На наш вибір може впливати і те, як на цей момент розставляються життєві пріоритети. Приміром, мама двох малолітніх дітей може бути орієнтована на статичний тип кар’єри, щоб більше сил віддавати малюкам. Але коли вони підростуть, їй захочеться повноцінної реалізації в соціумі, і вона обере професійний тип.

Або ТОП-менеджер, довівши все собі і всім, але не знаходить у цьому щастя, у віці 40+ захоче нарешті зайнятися улюбленою справою і віддасть перевагу творчий тип кар’єри. В наш час таке трапляється все частіше.

Всі ми – різні, і це нормально. Фізики і лірики, виконавці і керівники, державні службовці і люди бізнесу. Кожному – своє. Але однозначно всім рекомендую один тип кар’єри – усвідомлену.

Головний показник, що ви промахнулися з вибором кар’єри – це якщо вона увійшла в піке. На кожному новому місці ви працюєте все менше, а посади і масштаб завдань у вас все скромніше. Ймовірно, коли-то ви не змогли або не захотіли себе почути, і тепер вже саме життя ставить вам на вигляд, що прийшла пора виправляти свої помилки.